Чотири дружини

Жив собі багатий купець, і було в нього чотири дружини.
Першу купець любив понад усе. Одягав її у пречудові сукні і прикрашав коштовностями. Він піклувався про неї, милував і леліяв.
Другу купець також сильно любив. Він невимовно нею гордився і при кожній нагоді старався показувати її друзям. Але завжди боявся, що колись вона піде від нього до когось іншого.
Третю дружину він теж любив. Вона була дуже дбайлива і терпляча. І щоразу, коли в купця був клопіт, вдавався до неї по допомогу. І вона допомагала йому перебути важкі часи.
Четверта часто жертвувала собою заради його гаразду. Але він не любив її і ледь приділяв їй увагу, хоча вона палко й віддано любила його.
Одного разу купець зліг у ліжко від важкої недуги і невдовзі зрозумів, що кінець близько. І тоді він озирнувся на прожите життя й подумав: «Тепер у мене чотири дружини, а в мить смерті буду я цілком один. Ох, як же мені буде самотньо...»
І тоді сказав купець улюбленій своїй дружині:
- Я любив тебе над усіх, одягав тільки в найкраще і леліяв тебе. Тепер, коли я вмираю, чи зостанешся ти зі мною, щоб я не був самотнім у тогосвітньому житті?
- Ніколи у світі! - відповіла перша дружина і, не сказавши більше ні слова, пішла.
Ця відповідь увігналася купцеві в саме серце, як гострий ніж.
Засмучений купець звернувся до другої жінки:
- Я так сильно любив тебе все життя і піклувався про тебе. Чи підеш ти за мною в годину смерти?
- Ні, - відповіла друга жінка. - Життя таке чудове. Скоро ти помреш, я вийду за іншого, не ображайся на мене.
Від цих слів серце купця застогнало й похололо.
Опісля купець спитав третю жінку:
- Я завжди вдавався по твою поміч у важку хвилину, і ти допомагала мені. Чи допоможеш мені тепер, чи не покинеш мене?
- Мені дуже шкода, - відповіла вона, - але цього разу я не зможу тобі допомогти. Хіба проведу тебе до могили і поховаю, як велить звичай.
Відповідь, як блискавиця, вразила купця, і він зовсім похнюпився.
І раптом у тиші пролунав голос:
- Я піду за тобою. Я піду туди, куди підеш ти. І я ніколи не покину тебе.
Купець підніс голову і побачив четверту дружину. Вона була такою худою та тендітною, мабуть, від повсякчасного недоїдання. Глибоко засмучений купець сказав:
- Я мав би приділяти тобі більше уваги, коли ще міг. Я не мав рації. Пробач мені.

Насправді ми всі маємо чотирьох дружин у житті.
Перша - це наше тіло. Хай як би ми не піклувалися про нього і не догоджали йому, воно покине нас у годину смерти.
Друга - це наше майно, стан і достатки. Після смерти це все неодмінно потрапить в інші руки.
Третя - сім’я і друзі. Хай які близькі були вони нам у житті, та зможуть лише бути поряд у мить смерти і провести нас в останню дорогу.
Четверта - це те, чого ми не можемо побачити. Це душа. Ми часто нехтуємо її, женучись за матеріальними благами і мирськими втіхами, але вона насправді завжди і всюди залишається з нами. Навіть після смерти. Може, і справді варто подбати про неї, поки ще не пізно.

365 притч на щодень