„Ти постиш, - каже Іван Золотоустий, - добре, але покажи мені це в своїх ділах. Не лише твій рот щоби постив, але й око й вухо, ноги і руки, всі члени тіла. Руки, щоб були чистими від несправедливого майна, ноги нехай постять так, щоб не ходили по недозволених забавах, очі нехай постять так, щоб не дивилися похітно і лакімно. І твої вуха нехай постять, а піст вуха є в тому, щоб ти не слухав очернення і брані, і злих поголосок. Із цього видно, що тільки той християнин правдиво і достойно постить, котрий не лише здержується від скромних страв, але й гріхів стережеться”.
Отже, час посту – це час покути, покаяння і навернення, духовного очищення, відновлення зв’язку любові з Богом. Все це має вартість, коли провадить до любові Бога і ближнього, відновлення єдності, спільноти з Богом і ближніми.
Другою важливою умовою доброго посту є прощення, примирення з ближніми. В ньому виявляється щирість нашої любові, зв’язку з Богом. Примирення з ближніми провадить душу до примирення з Богом. Таким чином осягаємо мету посту – відновлення спільноти, єдності з ближніми і з Богом.
Важка кривда, несправедлива образа створює в душі рану, біль, відразу - невидимий бар’єр до кривдника. Через непрощення образ ближнім людина робить шкоду сама собі. Бар’єр гніву позбавляє людину можливості користати з Божих ласк. Бо холодом гніву ніколи не можливо розтопити льоду образи. Прощення образ кривднику дозволяє позбутися цього внутрішнього бар’єру, який закриває доступ Божій ласці, Божому світлу до душі.
Історію життя не можливо змінити, повернути назад, але прощення допомагає нам змінити спосіб підходу, пережиття минулої неприємної події, образи – сприймати її більш спокійно, без болю, що не буде порушувати нашого душевного спокою.
Один філософ у старості написав дуже цікаві спогади зі свого життя. Він пише: „У молодості я молився: „Господи, дай мені силу, щоб я міг змінити світ”... Ставши дорослим чоловіком і зрозумівши, що пройшла половина життя, до мене дійшло, що я не змінив жодної душі. Тоді я почав молитися отак: „Господи, зроби так, щоб я міг змінити всіх тих, із ким спілкуюся, мою родину, друзів і тоді буду вдоволений”... Тепер я вже стара людина, дні мої полічені, починаю розуміти, яким я був не розумним... А тепер моя одна із молитов звучить так: „Господи, дай мені ласку, щоб я сам змінився!” Якщо би я просив Господа про це від самого початку, то не змарнував би свого життя”.
Немає коментарів:
Дописати коментар